Чорна хмара налетіла,
Весь Донбас заполонила.
Тягнуть щупальця свої ненаситні москалі.
Україна- край широкий,
Тут не місце для війни.
Ти ж , москалю, жирнобокий,
Свої руки забери.
А як гарно починалась
Ця історія сумна,
Я ж вважала тебе братом,
Віра в нас була одна.
А тепер ти б"єш зненацька
Дуже боляче мені,
Спільного було багацько,
Хліб один був на столі.
Пам"ятаєш, ми за садом
Їли груші та сливки,
А тепер ти лупиш градом,
Я ж зализую вавки.
Можеш бити ще сильніше,
Я нічого не боюсь,
Та на клятви твої "братські" я уже не поведусь.
Ти ж був рідним мені, брате,
Ми ж були як день і ніч ,
Та тепер ти став вже катом,
Мою душу кинув в піч.
Я не рватиму волосся,
Не палитиму мостів,
Зрізане моє колосся,
Все зробив ти , що хотів.
Та на справжніх побратимів
Зуби ти не роздявляй,
Бо до Путінських режимів
Ми не звикли, так і знай.
Можеш ти забрати поле,
Чи усі наші тіла,
Але душів наших море
Не візьмеш ти на ножа.
Хай залишиться лиш попіл
Від вкраїни на кінець ,
Та не зможеш розстріляти
Єдність наших ти сердець.