Чорна хмара налетіла, Весь Донбас заполонила. Тягнуть щупальця свої ненаситні москалі. Україна- край широкий, Тут не місце для війни. Ти ж , москалю, жирнобокий, Свої руки забери. А як гарно починалась Ця історія сумна, Я ж вважала тебе братом, Віра в нас була одна. А тепер ти б"єш зненацька Дуже боляче мені, Спільного було багацько, Хліб один був на столі. Пам"ятаєш, ми за садом Їли груші та сливки, А тепер ти лупиш градом, Я ж зализую вавки. Можеш бити ще сильніше, Я нічого не боюсь, Та на клятви твої "братські" я уже не поведусь. Ти ж був рідним мені, брате, Ми ж були як день і ніч , Та тепер ти став вже катом, Мою душу кинув в піч. Я не рватиму волосся, Не палитиму мостів, Зрізане моє колосся, Все зробив ти , що хотів. Та на справжніх побратимів Зуби ти не роздявляй, Бо до Путінських режимів Ми не звикли, так і знай. Можеш ти забрати поле, Чи усі наші тіла, Але душів наших море Не візьмеш ти на ножа. Хай залишиться лиш попіл Від вкраїни на кінець , Та не зможеш розстріляти Єдність наших ти сердець.

Теги других блогов: війна єдність Донбас